Як Uber вдається обганяти конкурентів

Глобальна експансія

Запустившись у 2010 році в Сан-Франциско, Uber подібно до вірусної епідемії почав завойовувати нові міста і країни і дуже швидко зіткнувся з проблемою, яким чином можна масштабувати свою фінансову модель взаєморозрахунку пасажирів із водіями в усіх регіонах присутності сервісу. Основною перевагою платіжної інфраструктури Uber є швидка in-app оплата поїздки, можливість оплати в локальній валюті кожної країни і регулярні перекази заробітку таксистів на особисті картки.

Під час виходу на нові ринки компанія Uber змушена була розв’язувати два головні завдання в роботі з платежами: прийом оплати від пасажирів і виплати таксистам. І тут є на вибір дві моделі роботи: інтегруватися з місцевим платіжним сервісом у кожній новій країні або працювати через своїх звичних партнерів, одними з яких на даний момент є PayPal, Braintree (дочірня компанія PayPal) і Adyen (відома міжнародна платіжна платформа). У кожної з моделей є свої плюси та мінуси, і залежать вони від кількох факторів.

Прийом платежів від пасажирів

Розглянемо прийом платежів від пасажирів за банківськими картками. Якщо компанія Uber під час запуску в новій країні вирішить інтегруватися з локальною платіжною платформою або банком, то вона ризикує зірвати терміни запуску, якщо інтеграція з партнером затягнеться.

Тут варто пояснити, що, працюючи з картами міжнародних платіжних систем Visa, Mastercard і American Express, банк, який обслуговує інтернет-компанію (еквайр) і банк платника (емітент) повинні при взаєморозрахунках між собою заплатити платіжним системам комісію (interchange fee), яка стає вищою, якщо банк-емітент і банк-еквайр знаходяться в різних країнах.

Основний фінансовий інститут американської компанії Uber розміщений у Нідерландах. Це зроблено для того, щоб мінімізувати податкові виплати, оскільки в Голландії для компаній-нерезидентів працює знижена податкова ставка. У зв’язку з цим усі платежі від пасажирів у неєвропейських країнах для Uber є транскордонними. Проте Uber на старті зазвичай вважає за краще платити великі комісії за cross-border платежі і працювати зі своїми міжнародними партнерами, ніж брати на себе ризики роботи з новим партнером у новій країні.

Однією з особливостей фінансової моделі Uber є те, що компанія хоче отримувати доходи, акумулюючи їх у своїй європейській фінансовій інституції в певній валюті (євро, долар), і при цьому не завдавати незручності клієнтам непотрібними конвертації. У цьому випадку PayPal, Braintree і Adyen дають змогу Uber працювати з місцевими валютами в різних країнах, і це означає, що пасажир завжди побачить по своїй картці списання у звичній для нього місцевій валюті. Ця технологія називається DCC – Dynamic currency conversion і підтримується більшістю банків-еквайрів – учасників міжнародних платіжних систем. Хоча існують і такі банки-емітенти, які беруть додаткові комісії за транскордонні DCC-платежі, але тут уже вибір відповідного банку, в якому краще відкривати карту, лягає на самого пасажира.

Зазвичай Uber паралельно із запуском на нових ринках починає також прямі інтеграції з локальними платіжними системами, якщо платіжна інфраструктура в країні перебуває на розвиненому рівні і не несе ризику для якості та стабільності процесування платежів і функціонування фінансових інститутів. Це дає можливість Uber здешевити платежі по локальних банківських картах, а також впровадити популярні в даній країні платіжні методи. Але іноді причиною старту інтеграції є зовсім не бажання Uber, а місцеві закони і регулюючі акти. Так, наприклад, в Індії Uber був змушений співпрацювати з платіжною системою MobiKwik, оскільки мандат Резервного банку Індії вимагає обов’язкове використання двофакторної авторизації при здійсненні платежів в інтернеті, а Uber принципово не використовує технологію 3D Secure, щоб не ускладнювати процес оплати в мобільному додатку. Інша проблема, яка змушує Uber інтегруватися з місцевими платіжними системами, – це велика частка в обігу в певній країні локальних карток, які не працюють при міжнародних платежах (так звані доместикові картки). В такому разі, якщо Braintree і Adyen не мають інтеграції з локальним банком в такій країні, Uber сам бере на себе цю процедуру.

Ще однією особливістю міжнародних платіжних систем є те, що вони не дуже «люблять» транскордонні виплати торговцям і часто вимагають, щоб банк-еквайр і банк, в якому відкрито рахунок компанії-підприємця, перебували в одній країні. Винятком є ​​cross-border виплати в межах Європейського Союзу. Тому робота з локальними банками для Uber – це зайва проблема, адже кошти пасажирів будуть акумулюватися в чужій для Uber країні в місцевій валюті і компанії потрібно буде ще знайти спосіб ці кошти з країни вивести. А якщо акумуляція коштів по суті є інвестицією в економіку країни і відбувається зазвичай без проблем, то виведення коштів вимагає великих бюрократичної тяганини.

Виплати таксистам

З виплатами заробітку таксистам все відбувається трохи інакше. Оскільки Uber акумулює всі кошти, що надходять, на рахунках у Нідерландах у євро або іншій європейській валюті, то для того, щоб виплатити заробіток таксистам у місцевій валюті країни таксиста, компанія повинна перевести кошти в кожну країну за допомогою транскордонного переказу. Для цього існують такі фінансові інструменти (перераховані тільки міжнародні системи і США):

• Wire transfer або SWIFT-переказ. Найбільш універсальний спосіб міжнародних переказів, працює в більшості країн. Усередині Європейського Союзу вартість переказів невисока, але на транскордонні перекази тарифи значно зростають. Працює в офлайн-режимі, кошти можуть іти 2-5 днів.
• Money Transfer і MoneySend – технології онлайн-переказів від міжнародних платіжних систем Visa і Masterсard, які дають можливість поповнювати банківські картки в онлайні. Цілком помірні за вартістю сервіси, але працюють тільки в певному списку країн. Наприклад, у США недоступні. Термін зарахування зазвичай кілька хвилин.
• Merchandize return – скоріше не технологія, а метод поповнення карток від Visa і Masterсard, але вже офлайновий, при якому кошти надходять протягом 2-5 днів. Офіційно не надається банками-еквайрами і більш схожий на лайфхак, оскільки спочатку його розробляли для повернень на картку коштів за покупки. Але є й можливість виплачувати кошти на будь-які картки. Найдешевший метод з усіх.
• Quasi-cash – аналогічний до попереднього метод офлайнової виплати на картки, але дозволений тільки на ті картки, з яких відбувалася оплата, тобто цей метод не можна застосувати для Uber.
• ACH – офлайновий дебет банківського рахунку, працює тільки в межах США, термін 3-4 дні.
• Western Union, Wise (раніше TransferWise), MoneyGram – міжнародні системи переказів. Працюють із певними країнами, досить дорого.

Всі інші технології міжнародних грошових переказів є здебільшого надбудовами над перерахованими вище базовими системами і методами і виступають похідними від них.

У відкритому доступі немає інформації, яким чином і які методи та системи Uber використовує для виплат на картки, але, знаючи основні базові технології та маючи доступну інформацію, можна зробити висновок, що Uber вдало комбінує необхідні системи, методи і платіжних партнерів у кожній країні таким чином, щоб знизити витрати на комісії по переказах і прискорити надходження коштів на рахунки. Наприклад, технологія Instant Pay, яку Uber запустив у США і яка являє собою миттєві виплати таксистам на картки, за своєю суттю є ACH-переказом всередині країни на дебетові картки Visa, випущені банком GoBank. Але оскільки ACH є офлайновим інструментом, тобто повільним переказом (3-4 дні), то банк GoBank по суті миттєво авансує таксистів, зараховуючи кошти на картки і чекаючи надходження реальних коштів від Uber.

Оскільки комісії платіжним системам і банкам за транскордонні перекази на невеликих сумах можуть «з’їсти» всі доходи, то Uber, щоб оптимізувати свої витрати, що не переводить кожному таксистові виплату безпосередньо на картку, а агрегує кошти на локальних рахунках своїх посередників – місцевого фінансового інституту тієї країни, в якій працює таксист. Для цього Uber раз на тиждень переказує суми всіх поїздок, за вирахуванням своєї комісії (20-25%), на рахунки в банках своїм численним посередникам, а посередники в свою чергу вже роблять виплати на картки або банківські рахунки таксистам. Зазвичай для останньої милі – масових виплат уже всередині країни таксиста – використовуються банки-партнери, у яких є API для кредитування картки та рахунку.